Моє перше знайомство з цим класичним французьким сендвічем було малообіцяючим. В аеропорту «Барахас» у Мадриді, де із–за ранньої години репертуар кафе не страждав різноманітністю, ми замовили крок–месьє до кави. Заспана офіціантка поставила перед нами тарілку з розігрітим в мікрохвильовій гумовим шматком хліба, на якому запеклось щось на подобі сиру з шинкою.
Ніколи не замовляйте croque monsieur в аеропорті або на бензозаправці – чи то в Парижі або де б то не було ще: результат буде приблизно таким же. Втім, це зовсім не означає, що крок–месьє безнадійний. Недарма багато відомих шеф–кухарів – від Раймона Блана до Джеймі Олівера – пропонують французький бутерброд в авторському виконанні.
Існує кілька версій походження цього простого бутерброду. Згідно з однією з них, крок–месьє зобов’язаний появі на світ паризьким пролетаріям. Ніби якийсь робочий поклав поруч з батареєю домашній бутерброд з сиром і шинкою, а коли настав час обіду, то замість того, щоб викинути шматок хліба з розплавленим від спеки сиром, він його з’їв, і результат йому сподобався.
Є інше, більш романтичне оповідання на ту ж тему. Larousse Gastronomique стверджує, що перші крок-месьє були запропоновані відвідувачам кафе на бульварі Капуцинів у Парижі. Енциклопедія обходить своєю просвітницькою увагою той безперечний факт, що злощасний крок-месьє згадувався у другому романі Марселя Пруста з циклу “У пошуках втраченого часу”. Як зауважує з цього приводу британський кулінарний блогер Фелісіті Клоук, ймовірно, укладачі Larousse Gastronomique, подібно до більшості наших сучасників, не читали далі першої глави епічного циклу, що містить більше 3 тисяч сторінок, 1,5 мільйона слів і понад 2 тисяч персонажів.
Зрештою, не так важливо, хто або що придумало цей бутерброд: умови життя французьких робітників, фантазія кухаря в кафе на Великих бульварах або творчий геній романіста. Міс Клоук виконала велику дослідницьку роботу, приготувавши крок–месьє сотню різних способів, і вивела формулу того, що вона скромно назвала “ідеальним croque monsieur”.
Мені залишалося тільки пройти по протоптаній міс Клоук доріжці і приготувати крок–месьє під соусом бешамель, як це робить, зокрема, Джеймі Олівер.
Заднім числом виявилося, що я неуважно прочитала рецепт і залишила скоринки на хлібі. Скажу чесно, сильно на смак це не вплинуло: може бути, вийшло не так вишукано, але з ранку в суботу чи в неділю цілком підходить.
Що треба на двох:
50 гр. вершкового масла, кімнатної температури;
4 шматка білого хліба , скоринкизрізати;
1 ст. л. борошна;
100 гр. молока;
80 гр. твердого сиру, натертого на тертці (Груэр, Эмментальский);
мускатний горіх, тертий;
2 ст. л. діжонської гірчиці або будь-якої, не дуже гострої;
4 тонких шматка хорошої шинки.
Нагрійте гриль до середньої температури або розігрійте духовку в режимі гриль.
Накрийте деко килимком для запікання або фольгою.
Масло покладіть в невелику каструлю і на маленькому вогні розтопіть. Змастіть маслом по одній стороні кожного шматка хліба і викладіть на деко маслом вгору.
Запечіть під грилем кілька хвилин, поки хліб не підсмажиться.
В мало, що залишилось у катрулі, додайте борошно, добре розмішайте, щоб не було грудочок, і нагрівайте 1 хвилину, а потім влийте молоко. Варіть кілька хвилин, весь час перемішуючи, поки маса не перетвориться в соус і загусне. Зніміть з вогню і додайте 30 гр. тертого сиру.
Натріть в соус бешамель трохи мускатного горіха.
Змастіть гірчицею несмажені боки шматків хліба, покладіть по тонкій скибочці шинки і розподіліть тертий сир, що залишивя. Запікайте під грилем, поки сир не почне плавитися, 1-2 хвилини.
Дістаньте хліб з духовки, з’єднайте по два шматка хліба сиром всередину, щільно притисніть і полийте соусом бешамель. Запікайте під грилем близько 4-5 хвилин, поки соус не почне булькати і злегка золотитися.
Смачного і гарного вам суботнього ранку!
