Цикорієвий мак

Люди, які працювали на сусідніх нивах, не виділи польове зборисько, бо не призвичаєні смертні очі бачити духів. Проте в цю мить орачам ставало так погідно, як ніколи на світі…

Маленький вихор літав над ріллею — то опускався вниз, то піднімався ген аж до хмар… І кожен польовик давав йому часточку своєї сили. Вихорець зростав і множився, як плісінь у банці з водою…

— Передчуваю, до завтрішнього вечора він стане польовиком, — сказала мудра стара КартоПлянка.

— Хто ж це буде? – запитально мовила Ріпа, — Добре аби юнак…

Бідолашна польовичка в житті лише єдиний раз зазнала чоловічої ласки. Її обранець виявися ще тим бабієм.

У їхніх краях баклажанів не садили. Проте одного разу проїжджала фура, вщент забита синенькими. Статний чорноокий степовик причаївся серед стиглих плодів – вичікував зручної миті. А коли водій зупинився серед поля, бо припекло йому, степовик встиг навідатися до Ріпи й поклястися у вічній любові… Дуже скоро водій повернувся, степовик заскочив у фуру – кінець коханню.

Трактор котився полем, вивертав мокру землю, а слідком за ним поспішала сівалка… «Гарний буде польовик, чи польова русалка, веснооке творіння, бо ж цикорій сіють, — мовив найстраший польовик Дідух і погладив по щоці маленького Польового Загравника.»

**

Небо повільно світліло, наче під його широкою вуальєткою плескалася вода. Вони поверталися до ресторану через чорний вхід. Думки повільно снували у голові: «Звідки взялася ця дівка? Чому погодився поселити її у себе? Ну ясна річ – ще жоден адекватний здоровий чоловік не навчився казати «ні», коли перед очима двійко гарних грудей… Зрештою, яка в тому проблема — її можна поселити у кімнаті власного мотелю, нехай живе хоч сто років…»

Проте ж дивно почувався, бо ніколи в житті не мав коханки, не знав клопотів із чужими жінками — одягнути, нагодувати, потурбуватися про дах над головою. Він не був зразковим чоловіком, якраз навпаки… Одначе усі подружні віроломства завершував зранку, коли прокидався із черговою повією. Залишав гроші на тумбочці. Все. Це був його єдиний обов’язок перед дівчиною – покласти тридцять срібняків.