Ейфорії в горнятко кави
І знімаю обридлу маску,
Похвали не прошу і слави,
Розкажи мені на ніч казку.
Розв’яжи за спиною крила,
Розпитай, як же я літала,
Чи була у житті щаслива,
Чи тебе для цього чекала.
І спали те прокляте пір’я,
Не схотілося щоб тікати,
Зачарована до цих пір я,
Тисне серце печаль розплати.
То ж укутай надійно й тепло,
В кожній казці є ж доля правди,
Що болить хай би вже затерпло!
Я ж твоя…лиш твоя назавжди