Поезія Сучасної Читанки – 6

ihti

У тебе є зябра.
Вони, мов сльози.
Ти пишеш мемуари
В волоссі…
Твоє серце-жабо,
Мов квіт абрикосів.
Ти дивишся в море,
Неначе в лоно…
Сонна артерія
Справді сонна…
Крилатки, мов хінді,
Снують на лобі.
Ти – Бог і Босх
В одній особі.

Я знаю, це ти потопив Атлантиду…
В мені із ікри сотворив Боісіду.
У води назад обернув всі вина,
За руки тримає нас пуповина…
Цей вузол Гордіїв
Благаю не ріж.
Зітру океани, події,
Цей вірш..


bordo

Затишна мить, округлі стегна,
Мури плечима – кришиться цегла.
Гіпюр грабуєш з мого боді.
Ти – злодій.

Стискає дух тугенький пасок,
Торкнись вустами моїх зап’ястків.
Будь ласка…

На мені аромат озону,
На грудях ношу корону,
Вуста гостріші гострих лез.
Я твоя екс- секс.


zlyva

Кипіння від громів під місяцем,
Десяток гномів у рукавицях.
На шиї брила – в дощах втопитись.
Дишу безгрудо.
Нежить, застуда,
Безглуздість…

На землю світанок каплею йоду.
До нитки воднем просякнутий одяг.
Гортань місила болота.
Не люблена – сирота?

Спітнілі краплі у траві
І повно комплексів
У голові.
Безстрашно й безкомпасно
Та й годі описів…

Незнайомцю,
Тобі до мене буде справа?
Вбивай, ґвалтуй плащем безпалим,
Про одне кричу, недруже,
Не будь байдужим!
Верни суглоби, наче гори,
Силоміць,
але з любов’ю…


svekruha

Вона – підступна, руда Сирена.
Тебе ревную – трикляті гени…
І спадок весь – її манери.
Мислиш нею, її любиш клени.
На щоках твоїх її обличчя,
ЇЇ кирпатість тобі не личить.
З нею снідаю, живу, літаю…
З її світлин кушпел стираю.
На ній зійшовся цілий світ.
Шле щодня мені привіт.
Її ненавиджу, тебе кохаю.
__________________________
Суперницею бомби вибухають.
__________________________
З нею спокій, зі мною жага…
Вона – молоко, я – солодка нуга.
Квіти в постіль, каву і колу.
Мене у кіно.
Тебе вона – в школу.

Дати життя – пошана велика.
Лиш я сотворила в тобі чоловіка.
Людська природа така безглузда.
Мама ніколи не стане Музою.
Для мам не освідчуються, дерев не саджають.
Мам не кохають.
Тисну на скроні свої – мов гальма.
Людська природа маніакальна.

Зацілую стопами, битиму вустами…
Чому ревную тебе до мами?


leleky

Вітром налиті хмари-суспензії,
Закрижаніли гортензії.
Поміж фантомів мріє промінь,
Степи малюють рівні ромби.
Лелеки з фламінго
Полюбились на стрісі
Солодко аж до суглобів
Як не перехреститись?
Цвітіння по нотах –
ох дивний блюз.
Бажання жити
Випереджає пульс.
В легенях вітер – я оптиміст.
По шкірі ситець, у горлі свист.
Маю волю міцніше криг,
І гору книг…
Чи не привід для гордості?
І молодість, молодість…

Боісіда

Мітки

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Отримувати нові коментарі по пошті. Ви можете підписатися без коментування.